Акмеологічні основи самореалізації особистості

       У сучасних умовах розвитку суспільства якісно по-новому розглядається проблема розвитку та використання людського потенціалу. Постають більш високі вимоги до самостійності, ініціативи й конкурентоздатності особистості. Значно посилився вплив людського фактора на різні сторони сучасної дійсності. Народжується нове бачення можливостей і суті людства в цілому, формується новий погляд на людську природу як цілісну, єдину, складну систему. А коли змінюється філософія людини, тоді змінюється й філософія освіти, особистісного розвитку, теоретичні подання про те, як допомогти людині стати тим, ким вона може й ким їй варто бути . Сьогодні освіченість розглядається не як володіння великою кількістю знань і професійних навичок, а як розвиненість різноманітних здібностей особистості. Нові підходи до організації навчального процесу в сучасній школі мають забезпечити умови розвитку й самореалізації кожної особистості, її самоствердження, самовираз, саморозвиток. Пріоритетність цих напрямів визначено в Національній доктрині розвитку освіти України.

       Інтерес до проблеми самореалізації особистості в сучасній науці пов'язаний, перш всього, з переосмисленням раніше накопиченого досвіду та концепцій в області розуміння структури життя і всіх її законів. Людина розглядається сучасною наукою як «відкрита система», що обмінюється енергією та інформацією з навколишнім середовищем, що володіє певним внутрішнім змістом, а також безліччю внутрішніх станів. Накопичуючи новий досвід, людина змінює себе і, отже, навколишній світ, частиною якого є. Проблема самореалізації особистості також тісно пов'язана з питанням закладених в людині ресурсів, які можуть бути використані для оптимального вирішення соціально-економічних завдань суспільства.

       В даний час існує досить багато позицій щодо поняття «самореалізація». Так, Л. А. Коростильова вважає, що «самореалізація» - це здійснення можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, співтворчості, співдіяльність з іншими людьми (ближнім і далеким оточенням), соціумом і світом у цілому »  [15, с. 51].

    Самореалізація особистості в суспільстві є двосторонньою. Суб'єкт реалізує свої потреби, устремління, задуми та плани, спрямовані на подальший розвиток як самого себе, так і навколишньої дійсності.

    Для реалізації своїх помислів і устремлінь суб'єкт приваблює і використовує свій життєвий досвід, що значною мірою детермінує його життєвий шлях, надаючи йому спрямованість, насичуючи його життєвими смислами.

    Взаємодія з іншими людьми в процесах життєдіяльності дозволяє кожній людині змінювати, на підставі аналізу отриманих позитивних і негативних результатів та обговорення досвіду, свою індивідуальну картину світу. Кожна індивідуальна картина світу, таким чином, є продуктом мислення людини, осмислює свій життєвий шлях, і є динамічним утворенням.       

    Переживання людиною своєї конкретної ситуації мотивує його до діяльності, у тому числі до специфічної діяльності з пізнання світу й себе. Пізнаючи, людина змінює себе і, отже, світ, частиною якого є.            Компонентом структури  самореалізації особистості та її передумовою є самопізнання [15 с. 95], „бо відкриття в собі нових можливостей, відшукування способів їх реалізації потребує пізнання власного „Я” [15, с. 115].

    Отже, з позицій акмеологічного підходу  самосвідомість учня розглядатимемо як розвиваючу систему, що веде від неусвідомленого сприйняття дітьми свого вибору до розуміння усіх його характеристик (забезпечення свободи та захисту особистості; розуміння людини як вищої цінності, а не як засобу для досягнення мети; чесність, прямота в оцінці дій; неприйняття аморальних вчинків; єдність мети й волі колективу; співробітництво та взаємодопомога; рівне ставлення та повага до чоловіка та жінки; повага до ідеалів людини, її вікових, національних ознак, політичних поглядів), а отже, до професійної самореалізації у майбутній діяльності.

     Самореалізація особистості – це процес і результат застосування особистістю в повсякденному житті та праці набутих компетенцій, удосконалення й розвиток їх включенням особистості до творчої особистісно значущої діяльності й отримання від неї не тільки користі для себе та інших, а й внутрішнього задоволення.

     Встановлено, що старший шкільний вік є сензитивним періодом для формування здатності до самореалізації.

    Для підтримки самореалізацїї школяра необхідна:

Ø     фахова підготовка вчителя до наукової роботи й гуманістичної комунікації у школі нового типу;

Ø     навчання учнів основам творчої самореалізації, дослідницької роботи;

Ø     створення організаційних, педагогічних і психологічних механізмів, що забезпечують чітку і активну діяльність педагога-дослідника та дослідника-учня;

Ø     організація творчої взаємодії всіх суб’єктів дослідництва на наукових основах творчої діяльності;

Ø     оперативне  й об’єктивне вимірювання та оцінка динаміки перебігу самореалізації творчих здібностей і вмінь учнів.

Послідовний цикл здатності до самореалізації мість три етапи:

v    Самоактуалізація є невід’ємною частиною процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації і спричинює підвищений інтерес особистості до самої себе як цінності; сприяє усвідомленню своєї значущості серед інших; висвітлює здібності і кращі людські якості, які дозволяють їй адекватно оцінювати свої можливості і виважено підходити до процесу самовизначення у житті та подальшій професійній діяльності.

v     Самовизначення для старшокласника виступає як системотвірний чинник, який забезпечує перехід від позиції того, кого ведуть, до позиції суб’єкта власної діяльності. Орієнтиром у цілеспрямованому і усвідомленому самовизначенні учнів слугувала розроблена спеціальна програма формування здатності до самореалізації, успішне здійснення якої забезпечується відповідною психолого-педагогічною підтримкою та допомогою з боку шкільних психологів і педагогів.

v    Самопрезентація досвіду, якого старшокласники набувають саме в школі, демонструючи перед іншими учнями, психологами і педагогами свої досягнення, формує впевненість у своїх силах, людську гідність, особистісну цінність, реальну можливість прогнозувати своє майбутнє. Чим вагоміший буде цей досвід, тим більше надій випускник буде покладати на самого себе, бо глибше буде усвідомлювати рівень розвитку ключових компетенцій, досконаліше знати власні потенційні можливості, що і визначить його здатність до самореалізації.

З метою утвердження самореалізації особистості на різних етапах шкільного життя вчителями української мови та літератури розроблено «Програми самореалізації особистості на уроках української мови та літератури як засіб упровадження акмеологічного підходу в навчальний процес».

Ці програми  мають такі особливості:

Ø     розвивають комунікативну та літературну компетенції, різні види пам’яті, мисленнєві операції (упізнавання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка), відтворюючу уяву, асоціативне мислення, творчі здібності;

Ø      дають можливість виконувати завдання від простого до складного: репродуктивного, конструкторського, конструкторсько-творчого та творчого типів;

Ø     надає можливість для поглибленого вивчення тем з української літератури, які обирає учень;

Ø     забезпечують самостійність в учінні, тобто навчанні, що керується самим школярем;

Ø     розвивають методи та навички дослідницької роботи;

Ø     формують надпредметі вміння та навички (надпредметну компетентність);

Ø     сприяють розвитку самопізнання та саморозуміння, розумінню власного рівня навчальних досягнень з української мови і літератури та індивідуальних особливостей;

Ø     навчають дітей самостійно оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних критеріїв.

Струкрура програми:

n     навчальна тема;

n     мета;

n     звернення до учнів;

n     мотивація;

n     узагальнююча таблиця оцінки завдань учнем;

n     блок диференційованих завдань за твором;

n     блок контрольно-рефлексивних завдань.

Види вправ, рекомендованих для використання в програмі:

n     респонсивні (питання – відповідь);

n     - ситуативні;

n     - репродуктивні (переказ художнього тексту або відеоряду);

n     - дискутивні (дискусивні);

n     - композиційні (усний виступ за запропонованою темою);

n     - імпровізація (драматизація);

n     - ініціативні, ігрові.

     Кожен з учнів після акінчення школи обере свій шлях у майбутньому житті, кожен буде мати якусь професію. Школа має широкі можливості для успішного розвитку компетентності учнів у найважливіших сферах людської життєдіяльності і здатна створювати необхідні умови для самореалізації ними власних досягнень ян першого досвіду самореалізації.

Список використаних джерел

1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/images/files/doshkilna-cerednya/serednya/derzh-standart/post_derzh_stan.doc. – Загол. з екрану.

2. Програми самореалізації особистості (збірник комплексних завдань для класів гуманітарного, естетичного та філологічного профілів). Світова література. 11 клас / Укл. О.В.Андрієнко, С.Ю.Гарна, Т.Є.Соколова / Заг. ред. Л.В.Мельникової. – Донецьк, 2011. – 230 с.

3. Програми самореалізації особистості (збірник комплексних завдань для класів гуманітарного, естетичного та філологічного профілів). Світова література. 10 клас / Укл. Т.Є.Соколова, В.Г.Коваленко, О.В.Касумова / Заг. ред. Л.В.Мельникової. – Донецьк, 2011. – 140 с.

4. Програми самореалізації особистості (збірник комплексних завдань для класів гуманітарного та філологічного профілів). Світова література. 7 клас / Укл. С.Ю.Гарна, Т.Є.Соколова, І.Г.Ціко / Заг. ред. Л.В.Мельникової. – Донецьк, 2012. – 238 с.

5. Програми самореалізації особистості (збірник комплексних завдань для класів гуманітарного та філологічного профілів). Світова література. 5 клас / Укл. Т.Є.Соколова, Г.В.Пікальова, А.М.Ільченко, Ю.Є.Череповська / Заг. ред. Л.В.Мельникової. – Донецьк, 2012. – 146 с.

     6. Програми самореалізації особистості (збірник комплексних завдань).  

     Світова література. 8 клас / Укл. С.Ю.Гарна, О.В.Андрієнко, В.В.Козієва,

     О.Г.Іщенко / Заг. ред. Л.В.Мельникової. – Донецьк, 2013. – 182 с.

     7.  Анисимов О.С. Креативная акмеологія. Учебно – методическое

     пособие. – М.: РАГС, 2007. – 274с.

     8. Архипова С. П. Основи акмелогії : навч. посіб. - 2-ге вид. випр. та  

     допов. / авт.-укл. С. П. Архипова. - Черкаси : ЧНУ імені Богдана

     Хмельницького, 2009. - 128 с.

     9. Бамбурак Н. М. Акмеологічна модель Я-концепції особистості

     майбутнього соціального працівника / Н. М. Бамбурак // Зб. наук. пр. /  

     Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького. –

     Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2009.

10. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология – наука о путях достижения вершин професионализма. – М., 1993, 580 с.

     11. Єрмаков І.Г. Компетентнісний потенціал проектної діяльності –

     Школа.  – 2006 - №5. – С.5

     12.  Капля А. Педагогічні умови стимулювання самовизначення,   

     саморозвитку і самореалізації курсантів вищих навчальних закладів МНС

     України / А. Капля // Зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту ім.

     Павла Тичини / гол. ред. : М. Т. Мартинюк. - Ч. 1. - Умань : ПП Жовтий О.

     О., 2010. - З07 с.

     13.  Коломис  Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні

     мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича

      група “Основа”. - 2013. - № 15 – с.10 -12.
     14.  Компетентнісна освіта: від теорії до практики / кол. авт. : Н. М. Бібік,

      І. Г. Єрмаков, О. В. Овчарук та ін. - К. : Плеяди, 2005. - 120 с.

     15.  Коростылева Л. А. Психология самореализации личности:

      затруднения в профессиональной сфере / Л. А. Коростылева. - СПб. : Изд-

      во “Речь”, 2005. - 222 с.

16. Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. Шкільний інформаційно – методичний журнал №11 листопад 2010.

17.  Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху ( досвід становлення акмеологічної системи ліцею) – К.: Гнозис, 2004. – 684 с.

18.  Юрко О.Р. Конструктор акмеологічного уроку // Математика в школах України / Видавнича група “Основа”. – 2013.- № 7. – с.2 – 6.